Дивацька рима поезійно Вас вітає. Що від народження чудне, химерне сьогоденням як ніколи у майстерні слова на тебе чекає. Знайди собі оповідання, яке чиїмось поворотом долі на запитання відповідь складе.

Сьогодні наш редактор головний, напевно іспити складає із залякань до персоналу. Його ноутбук підписаний “хворих не торкати”, знайшли схованим у загальній шафі. Люмініве відро, що завернуте у фольгу тиждень висить на величезному цвяху поряд з дверима кімнати перемовин. Експонатно виглядає і в той же час максимально стрьомно. Там і сьогодні знаходяться засоби зв’язку всіх присутніх в офісі. У восьме за годину те відро волає пісню ТНМК “Гупало Василь” і гимн України “Ой у лузі” виконання Андрія Хливнюка. Композицію про “маскву спаленую пожаром”, ми всі домовились поставити на дзвінок ще вранці. Відчуваючи свою особливість, понеділкові години тягнулись тяжко, до того ж окрім секретарши у те відро ніхто з людей не дзвонив. Колектив і раніше приймав участь в приколах шефа, але щось було позитивне і навіть вихідні робочі в подарунок не так страшні як те сьогодні. Симптоматика поведінки головного, все більше ставала схожа на розробку “комусь початок кінця”.

На думку прибиральниці Васі, щось схоже на його психічное, як два пальці обісфальт вхерачило вулкан біля Помпей. А трагедія, з її слів в перекладі, це така собі подія в якій реальний козел волає від нутьги постійно. Набувши до критичної увагу слухача, знаходить таким чином собі вбивцю. Після того, за це когось вбивають і судять, а можливо навпаки.

Мабуть, це була перша згадка світова про образ тещі у подружньому житті людей розумних. Істота-монстровата провокатор, шипіти вміє кип’ятком, копитні ноги має, всі роги секонд хенд на весну з Оболоні підганяє. Таке чудове визначення встиг надати людству в суді один мужній чоловічище, за яким так сумує наша Василіска. Торік вже як заїхав на тюрму, невдалим замах на безсдохність мами вже колишньої дружини. Сором’язлива, чемна прибиральниця з тих пір отримує вже другу вищу предосвіту за фахом парапсихологія. Завдяки цім знанням, вона перша приходить на допомогу шефу. Перед тим, технічно добиваючи останнєю краплею якоїсь хрені, його вільний час. Спробувати на близьких таку методу – перша порада від супер обкладинки підручника ПСИХОАНАЛІЗ ЧАЙНИКАМ.

Редактор, як насправді головний був мовчки, щоб ні хто не заважав попсихувати. Відразу кілька блокнотів і купу стікерів нагадалок на стіл, він інтенсивно переписував у чудний зошит щось таємне. Обкладинка цього рукопису мала вигляд шматка металу з величезними болтами і кодовим замком. В цей час на кухні, надзвичайна ранкова “хі-ха” відбувалась на тему “Be or not to Beer?”  Насправді народ чекав Лєночку. Тільки вона могла безпечно підійти до шефа будь-коли. Але так сталось, що це вона замовляла для нас усіх з ранку патриотичні пісні, намагаючись попередити що не прийде на роботу.

Йти до шефа, стабільна перспектива молодшого за всіх дизайнера-стажера. Вони так і зіткнулися, один-одному відкриваючи кімнату відпочинку. Шеф сходу запитав, чи він молодший у відповідь малий чіхнув. Нарешті починався справжній понеділковий прикол…

Всі хто чекає на люміній, цей тиждень здобуватимуть чугуній і це по-перше. Також, знайдіть нам свіжу секретарку.

Після тих слів колектив спокійно зітхнувши, пішов робити кожен свої справи. Новенький член команди, якого впарили нам чиїсь знайомі, помітно для присутніх почав виглядати гірше.

Стажер зі мною, бота підемо вбивати. На думку більшості ти є молодший… не посадять. Програмеру, що мешкає сусідськи у моєму домі, не пощастило по-сусідськи з написанням ботів.

Тут він спіймав за плече крайнього, хто виходив з кімнати

По-третє, саме ти Петрович знайдеш Лєнчіка, відро зними і нагадай їй замовити свіженьку довідку з психарні, що для ментів. Можу зірватись

Поки вони йшли сто метрів до потрібного будинка, дриндичав редактор дуже емоційно

Два дні спілкування зі штучним інтелектом! Який під виглядом аватарки жіночої статури і смайликами різними…. мене!!! розвів як довірливу людину на усілякі відповіді, співчуття, а головне на віру в те, що це жива потвора. Два дні лошара… 

Через пів години шеф повернувся із програмером і гарним настроєм. Стажера з ними не було і це явно привернуло увагу присутніх. На що він тихенько каже

Цей самостійно втік without допобачень. Хто матиме бажання відшукати? … легенько вб’ю!

Після того всі дружньо зібрались на каву отримати дійсно робоче завдання на тиждень. На цей раз, відчувалось щось особливе для головного. План-проєкт мав на меті розробку нового алгоритму пошуку інформації для режисерів. Відвідувачів HMUBOOK, які прийшли за оповіданнями про неймовірно пов’язані між собою події, а звичайний набір пригод з каталогу 2000 року цього надати не міг. Двадцять три роки ми збирали архивні матеріали для захисту прав людини і дійшли до написання підручників з кримінальної психології. Об’єм даних назбирав вагу неймовірної маси, працювати з ним було все складніше, поки не з’явився загадковий ЗАМОВНИК.

Саме це явище і було хітом програми сьогоднішньої зустрічі нашого колективу. На столі в переговорній заздалегидь розкладені папки з матеріалами, були призначені особисто кожному співробітника компанії окремо. Відкриваючи кожен своє завдання, перед суспільним обговоренням відповідали письмово на цікаві анкети. Замовник не дозволяв чудним контрактом дізнатись все всім одночасно.

Інтригуючий початок роботи знайшов мене особисто в не дуже творчому стані. Вчорашнє завершення вихідних було чудовим до появи колишньої першої дружини. Голос пігулки від голови шепотів щось про переїзд в далекі краї. Конверт був більше ніж у всіх, а вигляд мій як завжди каже правду, а шеф почав сміятись з мене.

Цей теж зараз втіче і щось підсказує мені про тепле море за конторні грощі

Всі завмерли, я присів… якби Мадагаскар. Замовник хоче бачити портрет автора, який впізнають читачі за відчуттями від сюжета і т.д. це для його нової книги. Мені сподобалось, у людини був чіткий намір залишити особисте життя собі, а глядачеві створити нову зірку в образі…